` Double Adventure: «Подорож на Пуп Землі» та «На Зеландію!»

Уперше в житті я опинився в ситуації, коли хтось підбиває мене на авантюру, а я вагаюся. Зазвичай усе відбувається якраз навпаки.©

Кідрук подумав, що нічого погано не станеться, якщо він назве свою маленьку авантюру (нічогенька така "маленька" подорож, яка складається з трьох країн й одного острова) Експедицією. Кажуть, що як корабель називеш, так він і попливе. Думав про подорож, як про авантюру, ото справжнісінька авантюра й вийшла, всілякі "експедиційні титули" виявилися марними 😂

Сюжет: Двоє друзів — українець Макс і чех Ян — мріяли побачити зорі над островом Пасхи. І перетворили мрію на план Експедиції, до якого загадкова й прекрасна Південна Америка внесла свої корективи... Хуртовина на самому екваторі чи помста богів за поцуплений з химерного кладовища сувенір, смертельна піщана пастка в пустелі Атакама чи вологе пекло джунглів — ніякі перепони не зіпсують настрій веселим мандрівникам. І лише на острові Пасхи — на Рапа Нуї, Пупі Землф, — де час в'язне, наче у патоці, біля кам'яних велетнів моаї, вони, доторкнувшись до однієї з найбільших таємниць людства, з повагою відступлять...

Сама того не знаючи, я почала читати травелоги Макса в правильному порядку. Тож після «Мексиканських хронік» настала черга «Подорожі на Пуп Землі», в якій автор зі своїм другом Яном Фідлером замахнувся на нічогеньку таку мандрівку Південною Америкою: з Еквадора через Перу та Чилі до кінцевого пункту призначення таємничого й на сьогодні острова Пасха...

У другій історії ти вже наче знаєш, чого чекати: обов'язковими компонентами будуть подробиці з історії та сучасного життя корінного населення відвіданих країн, відвідини цікавих місць навніх індійців, величезна кількість епічних ситуацій та іскрометний авторський гумор 👌 Але тим не менш, не можна сказати, що «Подорож на Пуп Землі» ідентична «Мексиканським хронікам»: тут своя атмосфера. Ця книга має більший повчальний пласт, ніж «Хроніки». 

Всю книгу я сміялася ледь не до сліз через ситуації одна кумедніше іншої, приправлені особливім вмінням Кідрука розказувати про них. Це ж визначальна риса українців — ми вміємо сміятися над собою 👌 А додайте до того ще впертість... Від того, що в Максі ("от же невгамовний гоблін" 😂) ми всі хоч трошки впізнаємо себе, читати ще цікавіше :)

Але разом з тим, читаючи цей травелог, ми дізнаємося купу цікавої інформації про географію та особливості відвіданих країн, звичаї та побут місцевого населення, а ще зазираємо в історію та разом з автором намагаємося дійти до суті, вибудовуємо цікаві теорії, висуваємо припущення...і хто зна, можливо, вони є вірними. Ну й що, як ми ніколи їх не доведемо?) А можливо, комусь історія про острів Пасхи дасть ціль у житті розгадати його таємниці 😏

А от кінцівка твору (от та сама повчальна частина, прямо як у байці) змусила сльози з'явитися на очах. Скільки разів і скільки людей повинні сказати про очевидне, щоб людство задумалося і припинило знищувати себе?.. Ми так мало задумуємося про наслідки своїх вчинків, коли вони не надто очевидні. І продовжуємо руйнувати все, чим нас щедро наділила природа...

Але "проблема в тому, що нам нікуди летіти...".

В контексті цієї думки мені не могли не згадатися слова Сьюзен Коллінз в «Голодні ігри: Переспівниця»: «По правде говоря, наши предки столько дров наломали, что дальше некуда. Посмотрите только, с чем они нас оставили — войны, разоренная планета. Похоже, им было наплевать, как будут жить люди после них».

От такі контрастні думки й емоції викликала у мене «Подорож на Пуп Землі». Однозначно рекомендую прочитати 👍

Моя оцінка: 10 з 10.

Про що писати, якщо не вдасться встряти у більш-менш пристойну халепу?..©

Відразу після прочитання «Подорож на Пуп Землі» я поїхала здавати вступні екзамени в магістратуру, тому прихопила з собою найтоншу й найлегшу за вагою книгу Кідрука — «На Зеландію!»

Сюжет: Десь серед пісків Сахари Макс вичитав в Інтернеті про таку кричущу ганьбу, що його серце стислось від болю за Україну й він просто не зміг залишитись осторонь. І нова подорож почалася! Невгамовний мандрівник пробився через революційні заколоти в Єгипті, щаслива доля вберегла його від неприємностей з корумпованими сирійськими митниками, і врешті дорога щасливо привела Макса до Нової Зеландії, де він має «передати вітання» її жителям і сповна віддячити за безсоромний конкурс «Виграй українську дружину», у якому українські красуні стали секс-іграшками для іноземного туриста.

Тепер він влаштує в Окленді таку просвітницьку акцію, після якої подібні вихватки вже навряд чи повторяться.

Цей травелог дещо відрізняється від інших, написаних ним. Тут так само наявні мандрівки, епічні плани та ситуації, які по суті справжнісіньки авантюри, гумор. Проте на відміну від «Подорож на Пуп Землі» «На Зеландію!» більш публіцистична. Акцент в ній робиться не на давні цивілізації та їхні таємниці, а на сучасні події в світі. Тут наявні роздуми про права й свободи людей як громадян, про їхнє прагнення впливати на події і творити для себе гідне життя, про діяльність і бездіяльність уряду, про визнання та імідж країни тощо. Загалом, справді більше публіцистична, ніж художня розповідь. Але від того не менш цікава. 

Результат історичних досліджень залежав (і завжди залежатиме!) від того, хто досліджує, коли досліджує і за чиї гроші.©

Найбільше мене зачепила перша частина, в якій розповідалося про революцію в Єгипті. Невже всі мирні демонстрації приречені закінчуватися революціями, а то й громадянськими війнами? Читала про події 2011-го в Єгипті, а на очах були сльози, бо наша Революція Гідності також починалася всього лише мирною демонстрацією...

Влада мала б йти на переговори з народом хоча б заради себе самих. Але ж ні. Люди висувають претензії, а їх, замість того, щоб вислухати, просто труять сльозогінним газом, тим самим провокуючи! Питання: чого таким чином влада намагається досягти?!

Книгу однозначно прочитати рекомендую 👌

Моя оцінка: 9 з 10.