` «Любов і піраньї»

— Я хочу скупатися з піраньями.
— Для чого? Тобі нічого кращого не спало на думку?
— Для історії.
— Для якої такої історії? Ти що, геть прибацаний?
— Нам потім тебе по частинах через кордон перевозити, чи що?

Час для чергової авантюри 😉 Де ж краще читаються тревелоги, як не в подорожах? Тому за доброю традицією у свою чергову поїздку до Києва я взяла останню частину travel-трилогії Макса Кідрука «Любов і піраньї». 

Сюжет: Навряд чи буденщина схожа на хижих піраній, що ладні пошматувати та проковтнути твою заповітну мрію. Швидше — на тихе болото, де у баговинні поснули від ліні неповороткі крокодили... І тому, коли наш мандрівник вирішив утекти від нещасливого кохання, він обрав країну карнавалів та довгоногих красунь! Це була перша помилка, бо Бразилія повернулася своїм геть неочікуваним боком. Другою помилкою було вирушити у подорож болотяними джунглями Пантаналу в компанії трьох зніжених столичних клерків... Та оглушливі пташині ранки, кайманові затоки, нічні сафарі у вологій савані, купання в річці з піраньями покажуть, хто чого вартий. І доведуть, що справжнє кохання — це теж велика й бентежна подорож!

Все починається, як завжди, з несподіваної ідеї, яка переростає в справжню авантюру. Проте, на відміну від перших двох тревелогів («Мексиканські хроніки» та «Подорож на Пуп Землі») тут присутня романтична лінія, через яку й закрутилася ця історія, та й ідея податися до Бразилії належала не авторові. І ця подорож відбувається без чіткого, заздалегідь продуманого плану. 
Звичайно, Кідрук був би не Кідрук, якби подався кудись у Ріо чи на пляжі, як цього хотіли його компаньйони. Звичайно, він обирає мало популярний серед туристів і явно не all-inclusive відпочинок у джунглях, у Пантаналі. Чергова авантюра, яка відкриває зовсім іншу Бразилію, яка виснажує і випробовує героїв на міцність, як фізичну, так і духовну. 

Звичайно, з книги ми дізнаємося багато чого цікавого про Бразилію, найбільше — про її флору і фауну. Проте цей тревелог нагадує радше натуралістичний посібник... В порівнянні з першими двома, в «Любові і піраніях» дуже мало епічних ситуацій і іскрометного гумору. Так, вони присутні, але не в такій кількості, як в «Подорож на Пуп Землі», наприклад, де щоки боліли від сміху. Зате тут більше сентенцій, роздумів над життям і стосунками. І це по-своєму цікаво. Таким чином, всі три тревелога досить різні між собою, хоча подорожі відбувалися в одну й ту ж частину світу, приправлені авантюризмом і гумором Кідрука.

Просто в порівнянні з грандіозною Експедицією на острів Пасху, шлях якої пролягав через Еквадор, Перу та Чилі, мандрівка до Бразилії вже не видається такою захопливою, як і розповідь про неї. Думаю, що так здається лише читачам, а автор з нами б нізащо не погодився 😀 Проте справді, після того, скільки всього ми відвідали сторінками «Подорожі на Пуп Землі», бразильська подорож здається значно меншою. По суті, найбільше зацікавлює Пантанал, водоспади Фоз де Ігуасу та ГЕС Ітаіпу (найбільша ГЕС у світі). А ще вражає величина Бразилії та її різноманіття як природне, так і соціальне.

Та не подумайте, що пригоди в Бразилії нудні, нецікаві й не варті уваги. Вони цікаві по-своєму. Книга читається дуже легко, розважає і разом з тим змушує замислитися про своє життя, про його "застоянність" і спонтанність. Цікаві роздуми про це таки життя в суспільстві та про роль подорожей у людському існуванні ви знайдете на сторінці 26 та 65 відповідно 😃
А нижче я поділюся цитатами, як мені сподобалися найбільше (як авторські, так і автором наведені в тексті):

  • Не всі, хто блукають, загубилися.© Д.Р.Р.Толкієн.
  • Мій райський безхмарний Едем перетворився на Чорний Мордор.
  • Особисте щастя не може бути щастям, коли воно залежить від іншої людини.
  • Той, хто панічно боїться за своє життя, ніколи не зможе відчувати його по-справжньому.
  • Якщо рухаєшся у тому напрямі, в якому росте твій страх, то це означає, що ти на правильному шляху.© Мілорад Павич.
  • До уваги мандрівників — перед подорожжю обов'язково вивчіть кілька народних пісень. У наплічнику їх не тягати (оце взагалі цікава історія, рекомендую переглянути відео, посилання яке наведено на відповідній сторінці, це справді прикольно 😉 ).

Моя оцінка: 8 з 10.

Комментарии

  1. Саме цей тревелог я читала першим, порівнювати не було з чим, тому враження були на висоті) А каймана Петю і песика Шарика досі пам'ятаю)

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. А хронологічно то він третій :) Ох, Мілка, любиш оригінальний підхід)))

      Удалить
    2. Нуууу, це ж не цикл, де все взаємопов'язано і нічого не зрозуміло без попередніх книг) Тож можна дозволити собі розкіш читати рандомно))

      Удалить

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

` «Хлопчик у смугастій піжамі»

` Кожен з нас — це маленький Всесвіт | «Астрофізика для тих, хто цінує час» та «Бог завжди подорожує інкогніто»

` «Не озирайся і мовчи»