` «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії»

Сьогодні я розкажу вам про...Мексику 🌵та літаючі ананаси 🍍

Так вийшло, що моє знайомство з творчістю Макса Кідрука почалося з його останньої та його першої книг 💁«Зазирни у мої сни» залишила в голові такий розгардіяш, який я так і не зібрала докупи, а тому повідаю про «Мексиканські хроніки». Це перший травелог (в чистому виді), який я прочитала (не враховую «Три чашки чаю», жанр якої в першу чергу, визначається як автобіографічна проза). На даний момент це найбільш незвичайна річ, яку я коли-небудь читала. Кідрук із «Зазирни у мої сни» та Кідрук із «Мексиканські хроніки» ніби дві абсолютно різні людини. А втім, часу пройшло немало від написання другої до написання першої книги, тому...

Сюжет: Моторошний нічий аеропорт Лінате — у дусі Стівена Кінга... Багатолюдний гамірний фестиваль із запальними танцями та підступним мескалем... Легендарні борці-лучадори, чиї сміливість і жорстокість виявилися міфом... І нескорений дух давнього племені майя, який досі живе у смарагдових джунглях...

Переживши разом з автором найяскравіші миттєвості цієї подорожі, сповна насолодившись його іскрометним гумором, важко не погодитись: заради здійснення Мрії таки варто відважитися на найбожевільніші пригоди! 

Для похмурої листопадової погоди, коли сонце визирає з-за хмар ну дуууже рідко, а дерева майже поскидали все своє листя, ця книга була тим, що треба. Розповідь перенесла мене в літо, в жарку й екзотичну Мексику зі спекою, піщаними пляжами, кактусами, джунглями, давніми пірамідами майя та особливою культурою. 

«Мексиканські хроніки» — це книга гарного настрою, насичена цікавими фактами про Мексику, притому фактами не загальновідомими, які ви можете знайти на будь-якому сайті чи форумі, а таких, про які до цього ніколи не чули; а також гумором. Так, гумор у Кідрука дійсно специфічний  Чесно, я багато насміялася, поки дочитала її ;) 

«— Слухай, Піте, сподіваюсь, вони не кидатимуться ананасами після закінчення танцю? — прошепотіла білявка.

— Звичайно ні, люба! Ти що, це ж небезпечно! — переконано заперечив Пітер.

Хвилинна пауза.

— Максе… Чуєш, Максе… — Пітер штрикнув мене ліктем під бік. — Ти ж не думаєш, що вони кидатимуть нам ті ананаси? — голландець не спускав очей з танцівниць.

— Не думаю, — авторитетно відказав я, так само дивлячись на сцену. — Це було б божевіллям.

Знову пауза.

— Енріке… — тихенько гукнув я, не повертаючись до хлопця.

— Га?

— Правда, вони не жбурлятимуть ананаси в глядачів?

Енріке зберігав крижаний спокій, гідний самого Будди.

— Чому ні? — хлопчина незворушно чвакав жуйкою. — Звичайно кидатимуть.

— Що-о-о?! Цього не може бути!

— Вони кидатимуть, от побачиш.

Ми з Пітером перезирнулись і одночасно загорланили:

— Ooh, shit!

Тієї ж миті танець припинився.

Розпашілі після виступу дівулі познімали ананаси з пліч і підбігли до краю сцени. На цей раз у натовпі ніхто не волав і не мотав руками. І тоді почалось…»

Та автор не просто розповідає про приголомшливі пригоди в країні своєї мрії, він за великим рахунком розповідає про саму Мрію. Мрію, яка втілилася в життя завдяки тому, що автор знайшов в собі сили побороти страх і невпевненість, відсунути в сторону всі сумніви і полетіти назустріч тому, чого так давно хотів. Саме тому книга має підзаголовок «Історія однієї мрії»

«У кожного своя Мексика…

Тому й написав цю книгу.

Я хочу, щоб кожен, хто прочитає її, на якусь мить повернувся в дитинство чи юність і згадав свої дитячі — глевкі, наївні, простакуваті — мріяння. Я хочу, щоб, прочитавши Хроніки, ви не загубили свою Мексику…»

Моя оцінка: 9 з 10.

P.S. Більше відгуків можете знайти тут: https://www.livelib.ru/book/1000450337-meksikanski-hroniki-maksim-kidruk