` Щось більше, ніж призначення | «Відьмак: Меч призначення»
#Book_challenge_2018: Книга із серії
Меч призначення має два леза. Одним є ти.©
Сюжет: Світ змінюється. Представники людської
раси намагаються встановити своє панування над ним, витісняючи й винищуючи інші
раси…
Білий Вовк, відьмак Геральт не вписується в
звичне для більшості людей поняття відьмака. Деякі це помічають, деякі ні.
Геральт, на відміну від інших, подібних собі, намагається вибирати між більшим
і меншим злом, і хай сам того не визнає, але не лише холоднокровно вбиває
потвор, бо так вимагає його фах, а по-справжньому захищає людей. Він здатен на
людські почуття, усупереч всьому. Він знає, що таке кохання й самопожертва. І
він розуміє, що призначення — це не все. Має бути щось більше…
Перша частина «Останнє бажання» була збіркою
новел, які, здавалося, не були аж надто пов’язані між собою. І це зрозуміло, бо
вони справді були новелами, які об’єднали в одну книгу вже пізніше. «Меч
призначення» вже вимальовує певну картину, де в новелах спільними є не лише
персонажі. Крізь них проходить єдина лінія, єдина ідея. Це ідея того самого
призначення, долі, сенсу життя. Майже всі персонажі розмірковують на цю тему, а
найбільше ж Геральт і Йеннефер…
Де є «межа можливого»? Що, як правда — це лише
«крихта льоду»?.. «Вічний Вогонь» — це надія? Чи вимагає кохання «трохи
жертовності»? Для чого слугує «меч призначення»? І чи достатньо лише призначення,
чи для того, щоб знайти сенс життя, потрібно «щось більше»?
Мене дуже зачепило, як Сапковскі цікаво
роздумує над цими питаннями, зображуючи різні ситуації, по-своєму візуалізуючи
їх, і як майстерно він поєднує їх. Тема плавно переходить з однієї новели в
іншу, але при цьому не складається враження, наче топчешся на одному місці й
мусолиш одне й те саме, просто все дуже логічно складається і показує, що в
житті все завжди взаємопов’язано, якби не старався абстрагуватися й розділяти.
Здається, наче світ Геральта — це якийсь
класичний уявний фентезійний світ з міфічними істотами й своїми проблемами. Та
це лише перший, дуже поверхнісний погляд. Насправді ж, це цілком реальний світ,
в якому живемо й ми з вами. І проблеми в ньому точно такі ж самі, як і у нас.
Це і є головним принципом жанру фентезі — вигаданий світ є лише відображенням
реального світу. Бо кажуть же, що зі сторони видніше. От автор і створює таку
собі «сторону», яку ми можемо побачити,
проаналізувати й спроектувати на те, що маємо самі.
Мене дуже зачепила філософічність Анджея
Сапковскі в цій частині. Остання новела взагалі змусила розчулитися і викликала
сльози на очах. Щось таке важливе проникло в саме серце…
Про «Меч призначення» можу сказати: сильно й
глибоко! Однозначно раджу!
Моя оцінка: 10 з 10.
P.S. Сподіваюся, що до наступної частини я доберуся
раніше, ніж за півроку J
Комментарии
Отправить комментарий