` «Мальчик на вершине горы»

Якось випадково в Інтернеті натрапила на іншу книгу автора «Мальчик в полосатой пижаме» Джона Бойна — «Мальчик на вершине горы». Назви співзвучні, і багато людей вважають ці дві книги своєрідною дилогією. Так, герої в них різні, проте тематика й посил однакові, до того ж в другій зустрічаємо уже знайомих персонажів... 

Сюжет:  В Париже живет обычный мальчик Пьеро. Мама у него француженка, а папа — немец. Папа прошел через Первую Мировую, где был навсегда травмирован душевно. И хотя дома у Пьеро не все ладно, он счастлив. Родители его обожают, у него есть лучший друг Аншель, с которым он общается на языке жестов, а еще есть любимый песик Д'Артаньян. Но этому уютному миру жить осталось совсем недолго. На дворе вторая половина 1930-х. И вскоре Пьеро осиротеет, его отправят в приют, а оттуда мальчика заберет его тетушка, сестра отца, служащая экономкой в одном богатом доме. И он уедет в Австрию, в прекрасные Альпы, в чудесный дом на вершине горы, откуда открывается сумасшедший вид. Пьеро теперь будут зваться Петер, и у него появится новый взрослый друг. И этот друг...

Романи Бойна невеличкі за обсягом, але дуже місткі й сильні! Початок роману дуже схожий на початок  «Мальчик в полосатой пижаме»:  головний герой  також  маленький хлопчик, який так чи інакше опиняється у вирі буремних історичних подій, ініціатором яких стала нацистська Німеччина. До того ж, у нього також є друг-єврей... Проте  «Мальчик на вершине горы» більш...страшна й певною мірою жорстокіша. Історія Бруно триває досить недовго, він постає перед нами дитиною з першої до останньої сторінки, і так само з першої до останньої сторінки він зберігає чистоту своєї душі. Він по-дитячому добрий, наївний, не розуміє несправедливості і жорстокості світу, який його оточує. По-іншому все відбувається з П'єро... Він потрапляє під вплив самого Адольфа Гітлера. І поступово його душа стає чорнішою, а сам хлопець жорстокішим. Таким чином, Джон Бойн показує навіть не моральне падіння, а формування особистості, душевного каліки, який не усвідомлює кошмарності своїх дій, а прагне лише влади й впивається нею. "А ты знаешь, зачем люди носят форму, а, Пьеро? Затем, что человеку в форме кажется, будто ему все дозволено. И что он волен поступать с людьми так, как никогда не посмел бы в обычной одежде. Лычки, шинели, высокие сапоги  — все это дает право проявлять жестокость без всякого зазрения совести",  — вкладає в уста шофера Ернста такі слова автор. Форма є в романі символом влади і її руйнівного впливу на людину. І поступово ця влада зводить колись чисту й невинну дитину з розуму, перетворюючи на справді жахливу людину. Форма нівелює особистість. "Сегодня утром с постели встал Пьеро, но сейчас, ночью, обратно лег уже Петер". Так одним реченням автор говорить про загибель чистої й невинної душі, хлопця, який уклав угоду з дияволом...

Час йде... Змінюється ситуація на війні, змінюються й самі герої. І тут звучить, як на мене, головна думка твору: "Фюрер до глубокой ночи не ложился спать и все бубнил и бубнил шепотом, проклиная своих генералов, проклиная русского медведя, бриташек и америкашек, проклиная всех, кто, с его точки зрения, біл виновен в его падении. Всех решительно, кроме себя".

На початку роману між П'єро та його батьком відбувається наступний діалог:

— Потому я и пью. Чтобы забыть.

— Что забыть?

— Войну. Что я там видел. Что я там делал. 

Це своєрідна проекція в майбутнє. Але на момент розмови ані П'єро, ані його батько, не знають, що буде нова війна, ще страшніша за попередню, і що майже схожа доля чекає на хлопця... Навіть читач не знає всього до кінця. 

Усвідомлення П'єро своєї власної вини в тому злі, яке охопило всю Європу, мало неминуче статися. І прозріння було дуже болючим... А читачу, як і багатьом персонажам роману, дуже шкода того маленького хлопчика, який колись переїхав до будинку на вершині гори і поступово загубив там себе... 

Тому, якщо вас цікавить тема долі дитини під час Другої світової війни, то рекомендую ці два романи + роман Маркуса Зузака «Крадійка книжок», відгук на який ви можете знайти нижче у блозі 😉

Моя оцінка: 10 з 10