` «Прежде, чем я упаду»

От так качаєш книгу, вона декілька років (!) спочиває в папці на комп'ютері, бо ти забуваєш про неї або чомусь руки ніяк не доходять. Так співпало, що книгу Лорен Олівер, написану ще в 2010 році, я скачала в 2011-2012 і закинула в папку, а витягла її звідти лище у 2017, коли на екрани вихолить фільм, знятий за цим романом 💁 Та про все по порядку ;)

Назва: «Прежде, чем я упаду»/«Before I fall»

Автор: Лорен Олівер

Жанр: young adult

Сюжет: Предположим, вы сделали что-то очень плохое, но поняли это слишком поздно, когда уже ничего нельзя изменить. Предположим, вам все-таки дается шанс исправить содеянное, и вы повторяете попытку снова и снова, но каждый раз что-то не срабатывает, и это приводит вас в отчаяние. Именно в такой ситуации оказалась Саманта Кингстон, которой всегда все удавалось, и которая не знала никаких серьезных проблем. Пятница, 12 февраля, должна была стать просто еще одним днем в ее жизни. Но вышло так, что в этот день она умерла. Однако что-то удерживает Саманту среди живых, и она вынуждена проживать этот день снова и снова, мучительно пытаясь понять, как ей спасти свою жизнь, и открывая истинную ценность всего того, что она рискует потерять. 

Перші сторінок 30 мене не надто вразили: типова американська вища школа, типові підлітки і абсолютно типова поведінка. Чотири подруги — найпопулярніші дівчата школи, яким усе "сходить з рук". Нагадує фільм "Дрянные девчонки", правда? Прогулювання уроків, флірт з молодим вчителем, знущання над непопулярними дівчатами, вечірки, секс... Все досить типово. Але (!) авторка змогла зацікавити відразу тим, що пролог починається зі слів «Говорят, перед смертью вся жизнь проносится перед глазами, но у меня вышло иначе». Ми, звісно, вже знаємо, що головна героїня помре, але нам уже цікаво, що ж буде відбуватися після цього. І чим далі, тим цікавіше.

Саманта переживає один і той же день 7 разів! При цьому, сьома глава починається так: «И настал день седьмой». Особисто мені здалося, що в цьому була алюзія на Біблію. А ви вже самі почитаєте :)

Сім разів один і той самий день: перший — звичайний, який Сем проживає, ні про що не здогадуючись; другий  — дежавю; третій — розуміння і спроби шось змінити... Один і той самий день, події в якому змінюються залежно від того, що робить головна героїня. Так багато різних деталей, зміни яких повертають життя багатьох людей в інше русло. Сім різних варіацій сюжету, але фінал все одно один і той самий... 

Дуже цікаво спостерігати за відкриттями Саманти, її думками про скороминущість життя і смерть, яка трапляється так несподівано, про відносини з людьми: з сім'єю, друзями, хлопцями, і про почуття. Цікаво проходити цей шлях з головною героїнею, яка змінюється з кожним прожитим днем, яка робить нові висновки і будує нові плани і з завмиранням серця переживати, чи зможе вона їх реалізувати... 

Стиль Лорен Олівер досить простий: в міру вульгарної підліткової лексики, в міру романтики... Якраз стільки, щоб створити достовірну картину життя 17-річної дівчини і її оточення. В міру також цікавих повчальних думок та художніх засобів для підкреслення тих чи інших переживань Саманти 👍

Єдине, чого мені трохи не вистачило, — це повного завершення, з поясненням доль інших героїв роману...

P. S. Мені дуже імпонував Кент... Думаю, він не може не сподобатися, особливо на фоні всього, що відбувається. І за нього дуже прикро...

В березні в Україні відбувалася прем'єра фільму  під назвою «Матриця часу» із Зої Дойч в головній ролі! 🎦 Тож можна очікувати скоро в гарній якості :)

Цитати:

• Понимаете, суть в том, что вы не знаете заранее. Не пробуждаетесь с дурным предчувствием. Не видите теней в ясный полдень. Забываете сказать родителям, что любите их, или, как в моем случае, вообще забываете с ними попрощаться.
• Странно, как много можно знать о человеке и в то же время не знать ничего. И надеяться, что когда-нибудь доберешься до сути.
• Нельзя изводить человека, а потом переживать, что он умер.
• Если перейдешь черту и ничего не случится, черта потеряет смысл. 
  Ты проводишь черту все дальше и дальше, каждый раз пересекая ее. Так люди и катятся в пропасть. Вы удивитесь, насколько легко сорваться с орбиты, улететь туда, где никто не сможет прикоснуться. Потерять себя...заблудиться.
• Я имею в виду вот что: возможно, вам некуда торопиться. Возможно, вы проживете еще день. Возможно, еще тысячу дней, или три тысячи, или десять, столько дней, что в них можно купаться, валяться, пропускать сквозь пальцы, как монеты. Столько дней, что можно тратить их впустую.
  Но для некоторых из нас завтрашний день не наступит. И на самом деле заранее никогда не знаешь.
• Как будто что-то рвется, когда тебе исполняется двенадцать, или тринадцать, или в каком там возрасте превращаешься из ребенка в подростка, после чего становишься совершенно другим человеком. Возможно, даже менее счастливым. Возможно, даже более плохим.
• У меня возникает странное чувство, что все эти возможности существуют одновременно, словно каждый миг мы проживаем тысячу других, самых разных, наложенных друг на друга мгновений.

Моя оцінка: 9 з 10.