` «Історія Вершника дракона»

27 днів

1 історія

4 книги

3646 сторінок

Отак от створює автор цілу епопею... ти читаєш, прив'язуєшся до героїв, а кінцівка залишає після себе якусь цілковиту порожнечу. Але про все по порядку.

Сюжет: Одного разу під час полювання звичайний сільський хлопчак на ім'я Ерагон знаходить дивний насичено синій камінь, який з'явився у горах не менш дивним чином — у сліпучому сяйві. Хлопець намагається продати той камінь, але ніхто не хоче його купувати. Між тим, виявляється, що то насправді й не камінь, а драконове яйце. Ця знахідка перевертає життя Ерагона з ніг на голову. Хіба, підбираючи в лісі дивний предмет, міг він знати, що його доля буде пов'язана з драконом Сапфірою, легендарними Вершниками дракона, магією, небезпечними подорожами фантастичними землями та великою війною, у якій беруть участь люди, ельфи, гноми, чаклуни і чудовиська?..

На Ерагона, його рідних та друзів чекають багато випробовувань, пригод і нових знань.

Автор працював над серією «Спадок» 12 років. Перша книга була видана, коли Крістоферу було 15 років, як і його героєві Ерагону. Цілком закономірно, що автор дорослішав і змінювався разом з героєм. І це дуже відчутно. Так само, як відчувається, як покращувалася письменницька майстерність. З кожною книгою проникнення в історію та персонажів ставало глибшим, і навіть речення ставали більшими і яскравішими. Проте... мені все одно чогось не вистачило. Дивно, але образи Рорана та Насуади виявилися яскравішими за самого Ерагона, хоча як головний герой він мав би бути розкритий максимально. Але при всій моїй симпатії до нього, залишився трохи... плоским чи що, порівняно з деякими іншими персонажами.
Далі мені не вистачило повної взаємодії між деякими персонажами. Вони були зображені радше схематично.

1)      Знахарка Анжела й Ерагон. В 4-ій книзі в Драс-Леоні був такий момент, який наштовхував на цікаве припущення...але, з того нічого не вигоріло.

2)    Мертаг і Насуада. Там стільки цікавих моментів могло б бути. Але так і не сталося. Паоліні намалював штрихи і забив на них.

3)     І нарешті Ерагон та Арія. З першої книги почалося це "ходіння навколо". Було тааак багато моментів, які могли б стати поворотними...але...

І в результаті, очікуваний фінал стався за 170 сторінок до кінця книги. І всі ті 170 сторінок, по суті, можна було скоротити вдвічі і зробити дійсно якийсь підсумок, а не лишити все на якомусь несподіваному роздоріжжі. Ну от як так могла закінчитися його історія?..

Загалом, ви зрозуміли, що з відносинами між героями у Паоліні проблеми, на мою думку. Та це може бути лише моя думка :)

Мені дуже сподобалося те, що в своїй серії автор підіймає доволі широке коло суспільних проблем, які хоч і передаються крізь призму фентезі, все одно легко впізнаються. Крім війни і миру, влади і відповідальності, лідерства і обов'язку, дружби, сім'ї, релігії, тут можна знайти навіть проблему ядерної зброї. Несподівано для епічного фентезі у світі меча і магії, правда?

Загалом, я згодна з тим, що "Ерагон" — це свого роду компіляція різних фентезі творів. Вплив Толкієна неможливо не помітити... Але при тому, романи Паоліні варто розглядати самі по собі, не порівнюючи з чимось, бо у них своя історія, а характерні ознаки жанру залишаються характерними ознаками жанру.

Як завжди, окремо я винесу пункт "Переклад", бо це те, на що я завжди звертаю увагу. Так от, переклад книг про Ерагона українською мовою від видавництва «Ранок» просто жахливий! Принаймні, дві перші книги, перекладені Ігорем Бондарем-Терещенком. Помилки і недоцільні слова тут і там! Але й редактора насварити хочеться тільки так, бо складається враження, що він взагалі не бачив текст в очі. Бо іноді зустрічаються дурні помилки, які цілком міг пропустити перекладач, але редактор не міг не помітити. Але Бондарю-Терещенку я все одно не пробачу перекручування тексту. Деякі частини він скорочував в половину, до деяких щось додавав...і скрізь відсебеньки! Це жахливо! Я постійно змушена була звірятися з оригіналом. Та переклад (чомусь!) став значно кращий, коли за нього взявся сам редактор, а за редагування — його дружина. Четверта частина перекладена дуже добре!

Цитати:

Ø  Жити слід заради самого життя. Сенс життя зникає тоді, коли ти знищуєш свою жагу до нього. Адже завжди є вибір, зроби його й іди своєю дорогою. Тоді ти матимеш і мету, і надію, і бажання жити.© «Ерагон»

Ø  Море — це втілення всіх почуттів. Воно любить, вона ненавидить, воно плаче. Воно не дозволяє полонити себе навіть у слові, розбиваючи вдрузки будь-які кайдани. Що б ти не казав про нього, завжди залишатиметься те, що неможливо змалювати.© «Ерагон»

Ø  Більшість проблем у цьому світі виникають через людей із чудовим вишколом, проте затуманеним мозком.© «Спадок: Найстарший»

Ø — Ми віримо у те, що у світі існують свої власні закони, і якщо ти навчишся їх розуміти, то напевно уникнеш усіх життєвих небезпек.

— Але в якого бога ви вірите?

— У жодного.© «Спадок: Найстарший»

Ø  Чому ж тоді боги не подбають про Алагезію? Смерть, хвороби, злидні, тиранія переслідують наші народи. Якщо це справа рук твоїх богів, то це погані боги. Їх треба повергнути, а не вірувати в них.© «Спадок: Найстарший»

Ø  — Світ здається незатишним без чогось величного.

— Навпаки, це цілком нормальний світ. Це місце де ми відповідаємо за власні дії, де ми дякуємо одне одному за власну доброту, а не робимо це через якусь всевишню силу чи спонукання. Я не стану радити, у що тобі вірити, але ліпше мати право на своє рішення, ніж керувати своїми законами.© «Спадок: Найстарший»

Ø  Чудовиська твоєї свідомості завжди куди жахливіші за ті, які оточують тебе в реальному житті. Страх, сумніви й лють скалічили значно більше людей, ніж хижі тварини.© «Спадок: Брісінгр»

Ø  Те, що хтось ревно дотримується своєї віри, ще зовсім не означає, що вона є єдиною й вірною стежинкою, яка приведе до правди... А може статися й так, що жодна з релігій не здатна відповісти на всі питання цього велетенського світу. Може, слід вірити в усіх богів одразу або ж не вірити у них взагалі...© «Спадок: Брісінгр»

Ø  Найскладніше, відтворювати деталі, бо в природі така шалена кількість деталей, що наш розум навіть не в змозі втримати їх усі. Якщо ти коли-небудь будеш сумніватися в реальності того, що бачиш, — придивись до деталей. Шукай якихось огріхів у деталях.© «Спадок»

Підсумовуючи, хочу сказати, що історія мені все ж таки сподобалася, я глибоко в неї проникла і прожила. Проте кінцівкою не надто задоволена, адже, як на мене, залишилося багатенько обірваних ліній. Можливо, то в мені просто говорить нелюбов до відкритих фіналів, а можливо, після стількох подій хотілося чогось більш визначеного. Але разом з тим не можна не похвалити Паоліні за те, наскільки реально, без прикрас і фантастичності, він описав політику. Навіть за наявності магії в Алагезії, нічого там не відбувається легко, за помахом чарівної палички.

Прочитати однозначно раджу! Інша справа, що з вами ця історія зробить в кінці ;)

Моя оцінка тетралогії: 8 із 10.