` 1001 паперовий всесвіт

«Відьмак» Анджея Сапковскі (Сапковського?💁) всесвітньо відомий уже 30 років: книгами, фільмами, серіалом, коміксами, навіть комп'ютерними іграми. Але якось так вийшло, що навіть з моєю любов'ю до фентезі, про Ґеральта з Рівії я дізналася буквально рік тому... Завдяки КСД.  Декілька місяців я заглядалася на ці книги і роздумувала над тим, чи варто їх читати. Український переклад хвалили, тож я все більше задумувалася над тим, що варто придбати книгу. Вирішила почитати першу частину в електронному варіанті, а якщо сподобається, то далі купувати паперові видання. Не дочитала...і придбала першу в паперовому вигляді 😂 Згодна з твердженням, що Сапковскі створює "уявний світ, кожен з мешканців якого, кожне місце і кожна подія настільки нагадують нам світ реальний, сучасний, що відірватися від книжок неможливо". І справді, вигаданий світ, у якому живе відьмак Ґеральт не такий вже й вигаданий по суті. В своїх книжках Анджей піднімає багатенько проблем сучасного сві

Якось так вийшло, що моє знайомство з найпопулярнішими дитячими/підлітковими фентезі-серіями починалося з їхніх екранізацій :) Так було з «Гаррі Поттером», так було з «Персі Джексоном» і так було з «Хроніками Нарнії». Відразу скажу, що дивитися спочатку фільм, а потім читати книгу, за яким він знятий, куди краще ніж навпаки. Так ти сприймаєш це нормально, розумієш, що всі моменти з книги у 1,5-2 години втиснути неможливо. А от коли після прочитання книги дивишся фільм, розділяти чомусь не виходить, і тому розчаровуєшся, що це не так і те не так. Можливо, це все тому, що книгу ми проживаємо, глибше проникаємо в історію... Щодо «Хронік Нарнії», то моє знайомство з ними відбулося ще у 2006-му році, коли я подивилася фільм «Лев, чаклунка і платтяна шафа». Пам'ятаю, як мама потім приносила з бібліотеки книжки, але...в якомусь дивному розкиданому порядку. Тому з того часу в мене залишилися якісь смутні спогади про «Срібне крісло» й «Подорож «Досвітнього мандрівника» 💁

Коли з'являється пропозиція щодо  подорожі   до Перу,  постає   фраза , з якої фактично все й починається , «I will blow out to hell your fucking minds» (« Це видує на хрін ваші довбані мізки »). Думаю, її взагалі треба було помістити на 4-ту сторінку, туди, де попередженням сяє «Обережно! Ненормативна лексика!» Бо «Твердиня» пропонує вам ще той треш!  Сюжет:   Багато поколінь намагалися розгадати загадку загубленого міста інків Паїтіті. Згідно з легендами, саме в ньому старовинні племена заховали найбільші запаси золота. П'ятеро друзів вирушають на пошуки цього таємничого міста і, як не дивно, знаходять його. П'ятнадцятиметрова Твердиня напхом напхана золотом. Та чи вони перші, хто доклав зусиль для того, щоб легко розбагатіти?  Вони ще не знають, що з цих місць ніхто не повертався живим. Адже іноді життя набагато цінніше за золото... Прочитавши анотацію до книги ти налаштовуєш себе на пригодницький роман з елементами містики. Звичайно